Українська: Original description:
Після того, як українські захисники зірвали план рф здійснити масове десантування військ і техніки в Гостомелі і затримали їх там, як у капкані, а мости на Київ були підірвані, інші підрозділи київського гарнізону почали займати позиції лінії оборони столиці.

Один із основних напрямків, обраних окупантами, щоб потрапити в Київ, був шлях через Пущу-Водицю. Для цього вони мали пройти Мощун і Горенку. Так як перші ворожі ДРГ, що заходили на території сіл, були знищені, ворог обрав нещадну тактику вогневого валу. Розташувавши склад БК на гостомельському склозаводі, російські війська почали обстрілювати село і ліс з артилерії, неодноразово застосовуючи касетні і запалювальні боєприпаси. Через ці обстріли села Мощун і Горенка - одні з найбільш постраждалих у відсотковому співвідношенні знищених будівель і випаленого лісу.
Паралельно в Мощун і ліс поруч заходили ворожі групи з мінометними розрахунками. Незважаючи на постійні обстріли і пожежі, українські захисники не лише не покинули свої позиції, а й змогли здійснювати маневрену оборону з просуванням вперед. Через річку Ірпінь біля Мощуна окупанти неодноразово намагалися навести понтонні переправи. Усі вони були знищені українською артилерією.

Це село стало непрохідним бар'єром, форпостом Києва. Втримували оборону на цьому напрямку 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців та гвардійці Північного оперативно-територіального об'єднання. Це відео — історія з перших вуст захисників-нацгвардійців.